Suchergebnisse

The aim of this article is study of the information about the domestic political situation in the Ottoman Empire and the foreign policy of the Porte that was provided to the government and the General Staff of Bulgaria by the military attaché in Istanbul Colonel Todor Markov. His views about the process of rapprochement between Sofia and Istanbul at the beginning of the First World War, his attitude towards Porte as a potential partner of Bulgaria are indicative in the context of understanding the mood of the Bulgarian military and diplomatic elite. He sent to Sofia telegrams, reports, bulletins. These documents form an idea of the colonel's foreign policy preferences and his attitude towards the Bulgarian-Ottoman partnership. Bulgaria and the Ottoman Empire systematically approached each other under the influence of Germany from July 1914 to October 1915. Colonel Todor Markov has expressed disapproval of Istanbul's domestic and foreign policy initiatives since the fall of 1914. The military attaché clearly does not believe in the power of Ottoman weapons and in the monolithic nature of the Ottoman Empire. He does not directly express his attitude to the prospect of military cooperation between Sofia and Istanbul, but the facts presented by him indicate the unreliability of Porte as a military-strategic partner. The First World War ended in defeat and significant territorial losses for them. ; Метою представленої роботи є вивчення й оцінка інформації, що її передавав у 1914–1915 роках уряду і Генеральному штабу збройних сил Царства Болгарія військовий аташе у Стамбулі полковник Тодор Марков стосовно внутрішньополітичної ситуації в Османській імперії та зовнішнього курсу Порти. Його думка з приводу процесу зближення Софії і Стамбула на початку Першої світової війни, а також сприйняття ним Османської імперії як потенційного партнера Болгарії є показовими у контексті розуміння настроїв тодішньої болгарської військової і дипломатичної еліт. Документи, що їх він надсилав у Софію, – телеграми, рапорти, бюлетені – це цінні джерела, котрі, незважаючи на їх офіційний характер, все ж дозволяють скласти уявлення про зовнішньополітичні уподобання полковника, його ставлення до болгарсько-османської співпраці. Упродовж липня 1914 року – жовтня 1915 року і Царство Болгарія, і Османська імперія планомірно рухалися у бік союзу з Німецькою імперією і Австро-Угорською монархією, що автоматично робило кожну із них партнерами. Спостерігаючи за зближенням між Софією і Стамбулом, полковник Тодор Марков з осені 1914 року почав виказувати власний скептицизм відносно міці османської зброї та монолітності Оттоманської імперії. Він відверто не розголошував свого ставлення до перспективи двосторонньої військової співпраці, проте наведені ним факти у дипломатичних документах свідчать про його переконання у ненадійності міждержавного військово-стратегічного партнерства. Втім, Царство Болгарія і Османська імперія все-таки оформили своє членство у чотирьохсторонньому військово-політичному блоці. Як відомо, Перша світова війна завершилася для них поразкою та значними людськими і територіальними втратами. ; Метою представленої роботи є вивчення й оцінка інформації, що її передавав у 1914–1915 роках уряду і Генеральному штабу збройних сил Царства Болгарія військовий аташе у Стамбулі полковник Тодор Марков стосовно внутрішньополітичної ситуації в Османській імперії та зовнішнього курсу Порти. Його думка з приводу процесу зближення Софії і Стамбула на початку Першої світової війни, а також сприйняття ним Османської імперії як потенційного партнера Болгарії є показовими у контексті розуміння настроїв тодішньої болгарської військової і дипломатичної еліт. Документи, що їх він надсилав у Софію, – телеграми, рапорти, бюлетені – це цінні джерела, котрі, незважаючи на їх офіційний характер, все ж дозволяють скласти уявлення про зовнішньополітичні уподобання полковника, його ставлення до болгарсько-османської співпраці. Упродовж липня 1914 року – жовтня 1915 року і Царство Болгарія, і Османська імперія планомірно рухалися у бік союзу з Німецькою імперією і Австро-Угорською монархією, що автоматично робило кожну із них партнерами. Спостерігаючи за зближенням між Софією і Стамбулом, полковник Тодор Марков з осені 1914 року почав виказувати власний скептицизм відносно міці османської зброї та монолітності Оттоманської імперії. Він відверто не розголошував свого ставлення до перспективи двосторонньої військової співпраці, проте наведені ним факти у дипломатичних документах свідчать про його переконання у ненадійності міждержавного військово-стратегічного партнерства. Втім, Царство Болгарія і Османська імперія все-таки оформили своє членство у чотирьохсторонньому військово-політичному блоці. Як відомо, Перша світова війна завершилася для них поразкою та значними людськими і територіальними втратами.

The article describes the elements of the political legacy of the outstanding statesman S.Stambolov in Bulgaria's education system of the late ХІХ and early ХХ centuries. Among them, the author calls adopted during the period 1887–1894 laws, as well as the concept of strict administration and centralized management of educational institutions, which persisted after the resignation of the prime minister. The author comes to the conclusion that the active development of the network of pre-school institutions, primary, secondary and special schools in 1903–1908 was determined not only by the aspirations of the ruling political force, but also by favorable conjuncture. The rise of the country's economy in the early twentieth century allowed «stambolovists» during their second independent stay in power to increase budgetary expenditures for the implementation of significant programs in the field of education. ; В статье раскрываются элементы политического наследия выдающегося государственного деятеля С.Стамболова в системе образования Болгарии в конце XIX – в начале ХХв. Среди них – принятые в 1887–1894гг. законы, а также разработанная и внедренная концепция жесткого администрирования и централизованного управления учебными заведениями, которая применялась и после отставки премьер-министра вплоть до начала Балканских войн. Автор приходит к выводу, что взятое за пример стамболовское развитие сети дошкольных учреждений, начальных, средних и специальных школ определялось в 1895–1912гг. не только стремлениями правящих политических сил, но и благоприятной конъюнктурой. Подъем экономики в начале ХХв. позволил правительствам страны, особенно «стамболовистскому» во время второго самостоятельного пребывания у власти Народно-либеральной партии, увеличить бюджетные расходы на реализацию значимых программ в области образования. ; У статті розкриваються елементи політичної спадщини видатного державного діяча С.Стамболова у системі освіти Болгарії наприкінці ХІХ – на початку ХХст. Серед них – ухвалені в 1887–1894рр. закони, а також розроблена та запроваджена концепція жорсткого адміністрування і централізованого управління навчальними закладами, яка застосовувалася й після відставки прем'єр-міністра аж до початку Балканських війн. Автор приходить до висновку, що взята за взірець стамболовська розбудова мережі дошкільних закладів, початкових, середніх і спеціальних шкіл визначалася у 1895–1912рр. не лише прагненнями правлячих політичних сил, а й сприятливою кон'юнктурою. Піднесення економіки на початку ХХст. дозволило урядам країни, особливо «стамболовістському» під час другого самостійного перебування при владі Народно-ліберальної партії, збільшити бюджетні витрати на реалізацію значимих програм у галузі освіти.

The article author describes the elements of the political legacy of S. Stambolov in the process of state power implementation in Bulgaria. They comprise of the strengthening the monarchy institution and widespread implementation of various ways to ensure the victory of pro-government forces in the elections as well as building the special party system. The researcher draws the conclusion that S. Stambolov's reign resulted in formation of the authoritarian regime of Ferdinand. ; В статье автор охарактеризовал элементы политического наследия С. Стамболова в процессах реализации государственной власти в Болгарии после смерти политика. Среди них: укрепление института монархии, широкое внедрение различных способов обеспечения победы проправительственных сил на выборах и формирование характерной партийной системы. Исследователь приходит к выводу, что правление С. Стамболова предопределило становление авторитарного режима Фердинанда. ; В статті автор охарактеризував елементи політичної спадщини С. Стамболова у процесах реалізації державної влади в Болгарії після смерті політика. Серед них: зміцнення інституту монархії, широке впровадження різних способів забезпечення перемоги проурядових партій на виборах та формування характерної партійної системи. Дослідник приходить до висновку, що правління С. Стамболова визначило становлення авторитарного режиму Фердинанда.

The article analyzes the works of contemporary Bulgarian authors devoted to the activity of the statesman S. Stambolov. The author examines both the traditions of Marxist historiography and the current politics of memory in Bulgaria as well as the latest research methodology and their impact on the manner of illuminating the issues concerning international and domestic initiatives taken by the first «stambolovist's» government. The researcher draws the conclusion that the image of politician created by scientists is quite positive, but at the same time the ongoing discussion about some aspects of his practices is still evolving. ; В представленной статье анализируются труды современных болгарских авторов, посвященных деятельности государственника С. Стамболова. Автор рассматривает влияние традиций марксисткой историографии, нынешней политики памяти в Болгарии, а также новейшей методологии исследования на освещение вопросов, связанных с международными и внутренними инициативами первого самостоятельного «стамболовистского» кабинета министров. Историк констатирует создание учеными в целом положительного образа политика, но вместе с тем отмечает продолжение дискуссии вокруг некоторых аспектов его практик. ; У представленій статті аналізуються наукові праці сучасних болгарських авторів, присвячені діяльності державника С. Стамболова. Автор розглядає вплив традицій марксистської історіографії, нинішньої політики пам'яті у Болгарії, а також новітньої методології дослідження на висвітлення питань, пов'язаних із міжнародними і внутрішніми ініціативами першого самостійного «стамболовістського» кабінету міністрів. Історик констатує створення вченими у цілому позитивного образу політика, але разом з тим відмічає продовження дискусії навколо деяких аспектів його практик.

The author deals with identification and determination of the impact of such phenomenon as a political legacy of S. Stambolov on the development of Russian-Bulgarian relations in 1895–1915. The researcher concludes that the various parties of the country had used it in the struggle for power. Representatives of People's Liberal Party of "stambolovists" are used to interpret differently Stambolov's ideas and practices concerning the development of relations with St. Petersburg ; Автор занимается выявлением и определением влияния такого явления, как политическое наследие Стамболова на развитие российско-болгарских отношений в 1895–1915гг. Исследователь приходит к выводу, что партии страны использовали ее в борьбе за власть. Представители Народно-либеральной «стамболовистской» партии иногда по-разному трактовали идеи и практики Стамболова относительно развития взаимоотношений с Санкт-Петербургом ; Автор займається виявленням і визначенням впливу такого явища, як політична спадщина Стамболова на розвиток російсько-болгарських відносин у 1895–1915рр. Дослідник приходить до висновку, що партії країни використовували її у боротьбі за владу. Представники Народно-ліберальної «стамболовістської» партії іноли по-різному трактували ідеї і практики Стамболова щодо розвитку взаємовідносин із Санкт-Петербургом